НЕЗРЯЧА МАТИ НЕЗРЯЧИХ!
Улюблені наші друзі! Сьогодні хочемо познайомити Вас з дуже важливою людиною, без якої не існувало б жодного Центру для незрячих дітей, а якщо б існували, то були б зовсім не такі, які ми знаємо.
Мати Єлизавета Роза Чацька - засновниця Товариства Опіки Для Незрячих у Польщі та засновниця Згромадження Сестер Францисканок Служебниць Хреста. Обидві інституції вже 100 років служать для блага дітей та дорослих, які мають проблеми із зором.
Роза Чацька народилася в Білій Церкві в Україні 22 жовтня 1876 року. Прожила у цьому місті найкращі роки свого дитинства, які пізніше описувала у своїх спогадах. Коли дівчинці було 11 років, родина переїхала до Варшави. Мала Роза виховувалася в атмосфері сімейного затишку, а з самого дитинства прищеплювалась любов до Бога. Роза завжди мала слабкий зір, а маючи 22 роки, втратила його повністю. Разом із втратою зору зростав її авторитет і вплив на оточення. Протягом багатьох років батьки лікували доньку за кордоном, але це не приносило жодних результатів. Тільки один варшавський лікар наважився сказати гірку правду, що зір не повернеться. Це стало переломом у житті молодої графині.Дівчина не тільки не замкнулась у собі, а й вирішила допомагати іншим. Каліцтво сліпоти прийняла як життєве завдання та дар Божий.
Після пам'ятної розмови з лікарем Гепнером Роза Чацька виїхала до Парижа. Там вона зустрічалася з людьми й організаціями, присвяченими справі незрячих. Таким був початок її десятирічного приготування до нової діяльності.
В 1911 році Роза заснувала Товариство Опіки Для Незрячих. В 1915 році графиня знову приїхала в Україну до родичів. Перша Світова війна затримала її у Житомирі аж на 3 роки. Це був час прийняття важливого рішення про заснування Згромадження Сестер, яке б служило незрячим на всіх етапах їхнього життя. Саме в Житомирі Роза складає монаші обіти і повертається до Варшави вже як монахиня - сестра Єлизавета.
Справа, яку розпочала молода дівчина і продовжила її як монахиня, існує до сьогоднішнього дня. Всім відомий Навчально-виховний Осередок для незрячих у Лясках біля Варшави. Це велика справа однієї незрячої людини! Сестри Францисканки вірно реалізують справу, розпочату Матір'ю Єлизаветою не тільки у Польщі, а й за кордоном (Індія, Африка, Україна).
Приклад молодої дівчини, яка втратила зір, нехай усім нам дає віру у неможливе. Не варто говорити "Що ми можемо зробити?", а слід повторювати "Ми багато можемо зробити!". Нехай для нас всіх Мати Єлизавета Чацька буде прикладом, натхненням та стимулом.
